25 лютого - 315 років К. Гольдоні

Автор невмирущих, життєстверджуваючих комедій народився 25.02.1707 у Венеції в багатій купецькій  сім'ї. Змалку грав у домашніх спектаклях, пробував писати п’єси. Коли сім’я розорилася, юнакові довелося зазнати багато поневірянь, змінити чимало міст і професій. У 1731 р. він здобув ступінь доктора права у Падуї, практикував як адвокат, а в 1734 р. пов’язав своє життя з театром, ставши драматургом в одному із венеційських театрів. Венеція у ті роки була чи не найтеатральнішим містом Європи: у Парижі нараховувалось тоді три театри, у Венеції їх було сім, і щовечора вони були переповненими. Ґольдоні швидко досяг успіху. Слава його комедій починається у 1748 р., у комедіографа з’являються заздрісники та недруги, небезпечним його суперником виступив Карло Гоцці, з котрим у Ґольдоні були й принципові естетичні розбіжності. Ґольдоні поступився супернику і в 1762 р. поїхав у Париж. Король Людовік XV запропонував знаменитому драматургові посаду викладача італійської мови при дворі у Версалі, де Ґольдоні навчав принцес, дочок Людовіка XV. Ґольдоні дружив із Вольтером, котрий високо оцінював його комедії; останні роки драматург жив самотою, на королівську пенсію, писав «Мемуари», які вийшли друком французькою мовою. Після революції Ґольдоні позбавили королівської пенсії, але згодом Революційний Конвент визнав заслуги письменника, пенсію йому повернули, після смерті Ґольдоні пенсію отримувала його вдова. Літературна спадщина Ґольдоні — понад 150 комедій, 18 трагедій і трагікомедій, 94 лібрето серйозних і комедійних опер, «Мемуари». Найкращі комедії Ґольдоні: «Хитра вдовичка» («La vedova scaltra», 1748), «Слуга двом панам» («II servitore di due padroni», 1749), «Памела» («Pamela», 1750), «Мольер» («Moliere», 1753), «Господиня заїзду» («La Locandiera», 1753), «Самодури» («Irusteghi», 1760), «Буркотун-благодійник» («Lz bourru bienfaisant», 1771); вони різні за жанровою природою: «Слуга двом панам» — комедія інтриги, «Памела» - «сльозлива комедія», близька до міщанської драми (в її основі — роман С. Річардсона), у «Мольєрі» наявні елементи драми-дискусії. «Колотнеча в Кьоджі» - народні сцени з колоритно змальованим побутом. Найвідоміша його п'єса "Слуга двом панам", за якою був поставлений фільм "Труфальдіно з Бергамо". 

Юна Кларіче святкує заручини з коханим Сільвіо, коли несподівано з’являється Федеріго Распоні, її колишній жених, якого всі вважали мертвим (його вбили під час поєдинку, і це трапилося в іншому місті). Кларіче у відчаї, але «мертвий жених» відкриває їй наодинці свою таємницю: під зовнішньою маскою Федеріго приховується його сестра Беатріче, яка інкогніто приїхала у Венецію. Беатріче кохає Флоріндо, який у фатальному поєдинку вбив її задерикуватого брата і змушений був утекти. Кларіче одразу ж подружилася з Беатріче і бережно оберігала її таємницю, так що ревнивий Сільвіо заледве не покінчив життя самогубством. Флоріндо і Беатріче проживають в одному готелі, не підозрюючи про це, в одному коридорі і навіть мають одного і того ж самого слугу — Труффальдіно. У кульмінаційний момент, коли закоханих охоплює відчай, вони просто зустрічаються в коридорі обличчям до обличчя. Комедія закінчується трьома весіллями, водночас зі своїми господарями одружується і їхній веселий слуга Труффальдіно зі служницею Смеральдіною. Труффальдіно і Смеральдіна — звичайні персонажі комедії масок: Труффальдіно — один із комедійних клоунів, Смеральдіна — найчастіше субретка. У комедії Ґольдоні це живі характери, при цьому Труффальдіно ще зберігає в очах глядача привабливість звичного клоуна. Слуга двом панам, Труффальдіно хитруватий, але він не шахрай, а добросовісний трудівник, якому доводиться крутитися, щоб прогодувати себе. У Труффальдіно точний і швидкий розум; прислуговуючи двом панам, він ніколи не плутає отриманих доручень. Герой Ґольдоні демократичний, демократичне і місце дії, воно змінюється, але здебільшого події розгортаються у венеційській гостиниці, схожій на заїжджий двір. Саме таким є й місце дії найкращої п’єси Ґольдоні «Господиня заїзду», яку ви можете прочитати в нашій бібліотеці.

Молода господиня заїзду Мірандоліна вродлива, розумна, заповзятлива і надзвичайно чарівна — переконливий доказ того, що природні якості людини важливіші від її походження. У Мірандоліни чотири залицяльники, вони різні за своїм соціальним становищем і по-різному упадають за красунею-трактирницею. Дуже комічний розорений маркіз Форліпополі, який галантно і смішно добивається прихильності дівчини, маркіз хвалькуватий, самовпевнений і боягузливий. Зовсім інакшим постає заможний граф Альбафйоріта, котрий купив за гроші графський титул, він вірить у всемогутність грошей, засипає Міральдіну подарунками, сподіваючись купити її кохання — його кредо в коханні: «Якщо я плачу, то мені не потрібно говорити компліменти». Кавалер ді Ріппафратта — не просто соціальний тип, як двоє попередніх, а тип загальнолюдський. Кавалер грубий, забіякуватий, але найголовніше, він — жінконенависник. У цій комедії основна дія будується на поєдинкові Мірандоліни та кавалера Ріппафратта. Це не лише поєдинок аристократа і простолюдинки, який закінчився її цілковитою перемогою, це також і поєдинок мужчини та жінки, зіткнення двох сильних характерів, яке закінчилося перемогою кохання. У фіналі Мірандоліна залишає своїх вельможних залицяльників з нічим і виходить заміж за свого слугу Фабриціо, котрий уособлює найпривабливіші риси італійського простолюдина, він добрий і гордий, ревнивий і довірливий.

Твори Ґольдоні в Україні були відомі ще у І пол. XIX ст. На основі п’єси «Слуга двом панам» Г. Квітка-Основ’яненко створив комедію «Шельменко-деншик». На українській сцені поставлено комедії «Брехун», «Кумедна пригода», «Господиня заїзду», «Слуга двом панам «та ін.

Українською мовою твори Ґольдоні переклали М. Загірня («Мірандоліна»), М. Хмарка («Шахрай»), І. Стешенко («Слуга двом панам», «Господиня заїзду», «Колотнеча в Кйоджі», «Кумедна пригода»).