25 квітня - день народження Миколи Трублаїні
Любі читачі!
110 років тому напровесні 1907 року в селі Вільшанка на Поділлі у вчительки Євгеніії Яківни Трублаєвської народився син Микола. Батько новонародженого, лісоруб, на той час був на заробітках у Сибіру, звідки так і не повернувся. Швидко ріс малий Микола. Читати навчився у п'ять років і часто збиралися біля нього однолітки, яким він читав уголос книжки про подвиги та далекі мандри,Вже в дванадцять років він був струнким, чорнобровим, широкоплечим - справжнім козаком. Вчився у містечку Немирові на Винничині. Але одного дня учень зник. Два дні шукали хлопчину - марно. Аж долинула чутка: із приступок вагона зірвався хлопець. Потерпілого підібрав обхідник. Опритомнівши, хлопець зізнався, що він біг на фронт битися з Врангелем. Кілька місяців він пролежав у лікарні. Коли одужав, до гімназії не повернувся. У Проскурові, де містилася лікарня, відкрилося училище. Микола закінчив його, коли йому йшов шістнадцятий рік. Він поїхав у село завідуючим хати - читальні, щоб допомагати людям навчатися грамоті, сприяти їх культурному розвиткові. А потім і сам почав писати. Спочатку до газети, як кореспондент, а потім вже і художні твори. Він закінчив курси журналістики, об`їздив весь Радянський Сою Де він тільки не побував! На шахтах Донбасу, на величезній будові на Ангарі, на Далекому Сході. А щоб влаштуватися в експедицію на криголам "Ф.Літке", йому довелося працювати кочегаром. Але саме завдякі цій подорожі, він добре пізнав Північ, написав такі чудові книги, як "Лахтак", "Людина поспішає на Північ", "Крилп рожевої чайки". 15 листопада1934 року в Харківському Палаці піонерів Микола Трублаїні організовує Клуб юних дослідників Арктики. Він складався із загонів географів, метеорологів, геологів, зоологів, радіозв’язківців, штурманів, авіаторів, дослідників підводних глибин… Капітаном клубу діти обрали Миколу Петровича. Вступити до клубу було нелегко, декому це не вдавалося навіть з другого разу. Та не зважаючи на це, за півроку членами клубу стали близько трьохсот дітей.
У клубі кипіла активна й цікава робота: діти листувалися з дослідниками Півночі, спілкувалися з ними на зустрічах. А ще дивилися кінофільми про далеку й таємничу Арктику, переглядали періодику з цієї теми, писали статті до дитячих газет та журналів. А в січні 1935 року діти здійснили незабутню подорож до заполярного кола, яку очолив Микола Трублаїні. Він, як справжній капітан, продумав усі моменти цієї подорожі – домігся, аби виділили спеціальний вагон для дітей, знайшов необхідні кошти, оформив належну документацію тощо. І врешті здійснив свій намір – першу в історії радянської школи заполярну екскурсію. Крім цього, юні харків’яни подорожували по горах Кавказу, Криму, відвідали Миколаїв, Донбас. А ще побували на Новій Землі та об’їхали навколо Скандинавського півострова.
До свого надзвичайного педагогічного таланту Микола Петрович додавав щиру любов до дітей, тому й був у них у великій пошані.
За таку вдачу діти віддячували йому неприхованим почуттям поваги та глибокої прихильності. Він покладав великі надії на молоде покоління, виношував серйозні плани щодо його виховання. Та чорною хмарою країну накрило нове лихо…Микола Трублаїні працював на посаді директора харківської філії видавництва “Радянський письменник”, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Він одразу вирішує їхати на фронт. У вересні 1941 року, коли дружина і донька письменника були евакуйовані, він відправляється на фронт і опиняється у редакції фронтової газети “Знамя Родины”.Армія билася з фашистами на території Запорізької області, коли німці почали атаку. Під час обстрілу один з кулеметників упав непритомний, і Микола Трублаїні замість нього став до кулемета. Атаку відбили. Та наступного дня на військову колону, з якою рухався й Микола Петрович, налетіли німецькі бомбардувальники і його було смертельно поранено осколком фашистської бомби.
Помер Микола Трублаїні в ніч з 5 на 6 жовтня 1941 року в санітарному поїзді, що рухався в напрямку Роженьок. Усі поранені бійці, які не дожили до ранку, були поховані поблизу залізничного насипу. Серед них був і Микола Трублаїні. Після закінчення війни прах цих бійців було перенесено до братської могили у центр міста Ровеньки. 
Війна безжально обірвала творчі плани, цікаві задуми та мрії талановитого письменника. Микола Петрович Трублаїні прожив це цікаве, напрочуд наповнене подіями життя, яке відбилося в його численних художніх творах. У спадок своїм юним друзям залишив він прекрасні книги. Ще багатьом буде він розповідати цікаві та повчальні історії, багатьом буде давати поради у своїх книгах.
«Моя мета – запалити юних читачів бажанням стати дослідниками, авіаторами, інженерами, вченими, що перемагають усі стихії…» - М. Трублаїні
Пропонуємо вам найбільш популярні книги письменника, які є в нащій бібліотеці
Професор Ананьєв відкриває на Лебединому острові поклади торіанітового піску, який є цінною сировиною для отримання гелію. Відкриття професора зацікавило іноземні спецслужби, за наказом їх шефа праці професора мають бути викрадені, а життя самого професора під загрозою смерті. Сімнадцятирічний юнга зі шхуни "Колумб" Марко Завірюха, дочка професора Люда та дівчинка , підібрана у морі, Яся Знайда зривають підступні замисли шпигунів.
У цьому оповіданні розповідається про хлопчика Тико з далекої Півночі та його вірного друга – Волохана. “Вони познайомилися, коли одному було три роки, а другому три місяці. Три роки було маленькому Тико." Різні пригоди траплялися з ними, та чотириногий друг ніколи не залишав хлопчика в біді.
Ціє повістю автор хотів розпочати трилогію про своє дитинство, але не скінчив її. Та все одно зі сторінок цієї книги ми дізнаємося, як жили у невеликому українському містечку у 1917 році діти різних національностей. Син ветеринарного фельдшера Василько Володимирчук, маленький пастушок Савка Барсук та його сестричка Марійка, єврейський хлопчик Ролик Подольський, син польського революціонера Геня Файновський, вчителів син Женя - всі вони різні, але їх об`єднує дружба та прагнення кращої долі.
Порівняно з попередніми творами Миколи Трублаїні,у «Глибинному шляху» складнішими, не одновимірними постають образи ворогів, шпигунів, котрі намагаються перешкодити здійсненню сміливого проекту радянських вчених й інженерів. Роман завершується нападом на Радянський Союз імперіалістичних держав і Сходу, і Заходу. Та саме підземний тунель, Глибинний шлях, допоміг у швидкому розгромі загарбників.
І сьогодні читач із хвилюванням переживає події, описані в оповіданні «Крила рожевої чайки».
На невеличкому острівці, де живуть ескімоси, панує культ шаманів, які роблять усе для того, щоб тримати в сліпій покорі людей. Наприкінці довгої полярної ночі дівчинка Мамаюк , коли помирали від голоду її батьки, порушує стародавній звичай – вбиває рожеву чайку і цим рятує рідних од смерті. Шаман закликає остров’ян вигнати прокляту їм Мамаюк з острова. Як будуть далі розвиватись події, Ви, любі друзі, дізнаєтеся самі з цієї книги.
"Лахтак" - це пригодницька повість про сповнені героїзму будні пароплава "Лахтак". Потрапивши з поламаним стерном у крижаний "полон", пароплав не зміг звідти вибратися. Штурман Кар, який приймає командування кораблем, вирішує зимувати на вмерзлому в кригу пароплаві, чекаючи весняного танення льоду.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що "Лахтак" перетворився на "німий корабель" - не було зв'язку з землею. Три члени команди дезертирують, захопивши кращу зброю і продовольство…
А що було потім ви, друзі, зможете дізнатись, прочитав цю книгу.
Цю казку автор написав для маленьких читачів- дошкільнят. У ній розповідається про сріблясту рибку, яку хотів з'їсти лебідь, та про маленьку дівчинку, яка зарадила цій біді.
Вам сподобаються веселі оповідання про двох руденьких мавпочок, які з'явилися на пароплаві біля берегів Африки. Моряки назвали їх Яшкою та Машкою. Ці жваві звірятка упродовж усього плавання розважали команду.
Ця історія відбувалася давно, у тридцяті роки минулого століття. Хлопчик Тайо, його батьки, старша сестра Анка, маленька сестричка живуть на далекій Півночі. Одного разу, коли батько був на полюванні, мати захворіла. Сусіди покликали шамана, щоб той вилікував хвору. Шаман, оглянувши її, придумав засіб: "Коли опівночі їй не стане краще, то треба буде винести немовля на мороз. І нехай лежить на морозі до ранку. Тоді хвороба перейде на немовля, і хворій стане легше. Коли немовля не замерзне, то хвора вичуняє. Інакше вмре". Тепер від Анки і Тайо залежить життя мами і маленької сестрички.