Марк Твен і його славетні герої

30 листопада народився улюблений письменник багатьої поколінь юних читачів. Навіть той, хто ще не читав його книг, міг бачити фільми про веселого бешкетника Тома Сойєра, його найкращого друга Гека Фінна,  про бідного лондонського хлопчика  Тома Кенті, який одного разу помінявся містами з принцом Едуардом...

 «Я з’явився на світ у 1835 році разом із кометою Галлея… Бог, напевно, вирішив: ось два чудернацьких явища, які неможливо пояснити…». Так про себе, про комету і про Бога міг сказати тільки трохи самовпевнений і дуже дотепний Марк Твен, письменник, що ще за життя став легендою. Легенда про Марка Твена… Вона дійсно існувала. Довгі роки не тільки для Сполучених Штатів, а й для всього світу Твен являв собою символ Успіху, втілення заповітної американської мрії. Очевидці стверджували, що туристи з усього світу приїжджали в США тільки для того, щоб подивитися на два дива – Ніагарський водоспад і письменника Марка Твена. 

Семюель Ленгхорн Клеменс – справжнє ім'я Марка Твена – американського письменника, гумориста, сатирика, публіциста, видавця, який народився 30 листопада 1835 року в містечку Флорида (штат Міссурі) у сім'ї тенесійського купця Джона Маршала Клеменса і Джейн Лемптон Клеменc. Він був шостою дитиною у сім'ї з сімома дітьми. Тільки троє його братів та сестер пережили дитинство. До чотирьох років хлопчик практично весь час хворів, був неспокійною дитиною. Батьки дуже боялися за його життя, вони вважали особливим своє улюблене чадо. Справа в тому, що ще в ранньому дитинстві Семюель страждав на лунатизм. Коли Марку Твену було 4 роки, його сім’я переїздить у містечко Ганнібал. Тут майбутній письменник провів дитинство, зустрів своїх друзів, про яких згодом розповів у повісті «Пригоди Тома Сойєра». 

Коли Семюелю виповнилося 12 років, його батько помер від пневмонії, і щоб вижити, хлопчику довелося покинути школу і заробляти на життя. Він влаштувався у видавництво, де отримав свої перші гроші. Робота йому дуже подобалася. Cем працював не покладаючи рук, з 1851 займався набором (друком), написанням та редагуванням статей та гумористичних нарисів для газети «Ганнібальський журнал», власником якої був його брат Оріон. У 18 років він залишив Ганнібал і працював у друкарнях в Нью-Йорку, Філадельфії, Сент-Луїсі та інших містах. Юнак займався самоосвітою, багато часу проводячи в бібліотеці, і таким чином отримував стільки знань, скільки він би зміг одержати, закінчивши звичайну школу. Але  зовсім не слава «золотого пера» вабила в ці роки юного Клеменса. Він виріс на величній Міссісіпі, тому, як і герої його творів, відчував поклик могутньої та сповненої казкової чарівності ріки. Грошей не вистачало, і в 1857 році майбутній пись-менник повернувся додому, де після двох років учнівства у лоцмана Хорейса Біксбі, якого він через багато років увічнить у книжці «Життя та Міссісіпі», і сам стає лоцманом. Так здійснилася його дитяча мрія. Роки, проведені Клеменсом на Міссісіпі, стали для нього справжньою енциклопедією народного життя. Не один рік Сем прослужив на суднах і саме тут знайшов свій літературний псевдонім, який запозичив із професійного жаргону моряків. Дослівно Mark Twain означає мінімальну глибину, за якої пароплав не ризикує сісти на мілину, – два сажні, або близько трьох з половиною метрів. Це відмітка, яка вказує, що досягнута мінімальна глибина, потрібна для проходження річкових суден. Це словосполучення стало його новим ім’ям, ім’ям найславетнішої людини другої половини ХIX століття в Америці – письменника, який створив двадцять п’ять великих томів справжньої американської літератури.

 У 26 років Марк Твен став солдатом Конфедерації, оскільки в цей час почалася Громадянська війна в США між Північчю і Півднем. Але швидко розчарувавшись у безглуздій жорстокій війні, де свої винищували своїх, вирушив з братом до Невади. Тут влаштувався працювати на срібний рудник і водночас писав гумористичні оповідання для газети «Терріторіал ентерпрайз». У 1864 році Семюель Клеменс перебрався до Сан-Франциско, де займався журналістською діяльністю у редакціях кількох газет. У цей час і прийшов до нього перший літературний успіх. Уже в ранніх творах цілком визначилася письменницька манера Марка Твена, для якої були характерні соковите народне мовлення і національна своєрідність гумору. Перші твори Твена були смішними до сліз. Народ падав від реготу, читаючи його «Славнозвісну жабу-стрибунку з Калаверасу» (1865). Це оповідання принесло справжню славу починаючому письменнику і було визнано кращим твором гумористичної літератури. Література того періоду повинна була бути піднесеною, глибокодумною і вишуканою, а у Твена проскакували жаргонні і грубуваті слівця, він висміював вишуканість. Твенівські оповідання нагадували анекдоти. Саме тоді і 5 народився письменник, чия творчість завоювала світову популярність. Це був літературний дебют Марка Твена Як кореспондент Марк Твен об’їздив усю Каліфорнію, відвідав Гавайські острови, а його подорожні замітки користувалися шаленою популярністю у читачів. Але справжню славу Марку Твену принесли інші подорожі – до Європи та на Близький Схід. 15 грудня 1866 року молодий американський журналіст Семюель Л. Клеменс на туристичному пароплаві «Квакер-Сіті» відправився у кругосвітнє плавання в якості спеціального кореспондента газети «Дейлі Альфа Каліфорнія», він мав відвідати ряд країн: Францію, Італію, Грецію, Палестину і Росію. Усього за час подорожі до редакції надійшло близько 60 кореспонденцій зі звітом про плавання, а згодом листи, написані ним у дорозі, склали книгу «Простаки за кордоном», яка вийшла друком у 1869 році.

 Старе американське прислів'я говорить: «Єдиний чоловік, якому пощастило в коханні, – це холостяк». Марк Твен був одним з тих небагатьох одружених чоловіків, кому дійсно пощастило в коханні всупереч цьому прислів’ю. У 1870 році Марк Твен одружився на сестрі свого друга Олівії Ленгдон, яка була його єдиною любов’ю. Вона народила Твену трьох дочок і все життя займалася «перевихованням» письменника. Олівія ставилася до чоловіка як до примхливої дитини і називала його «хлопчиськом». Твен вважав, що його дружина – досконала жінка. Він ніколи не критикував її і ні в чому не дорікав, в усьому корився і навіть дозволяв їй редагувати свої твори. У 1876 році світ побачила нова книга Марка Твена – повість «Пригоди Тома Сойєра», яка перетворила відомого гумориста не тільки на знаменитого американського письменника, але і назавжди внесла його ім'я в історію світової літератури. У цій книзі Марк Твен згадав своє дитинство в Ганнібалі і життя в ті роки. Письменник вважав, що пише книгу для дорослих, але його друг Ховеллс переконав Марка в тому, що книга буде мати великий успіх серед підлітків, і не помилився. Усі ми родом із дитинства. Ця істина проста, як і все геніальне. Дитинство – це цілий світ: яскравий, різноманітний, сповнений таємниць і загадок. У ньому завжди знайдеться місце для пустощів і розваг, для подвигів і безглуздих вчинків, для першого кохання і для перших зрад та розчарувань. Але найголовнішим є те, що дитинство – це невичерпне джерело знань, з якими до людини приходить досвід. Є люди, які на все життя в душі залишаються дітьми. Вони не втрачають юнацького запалу, жаги до пізнання нового, вірять у торжество добра. Саме таким і був Марк Твен, бо інакше чи зміг би він так природно відтворити думки, переживання, прагнення маленького хлопчика Тома Сойєра та його друзів. Головний герой цього твору – Том, безтурботний школяр, неслухняний, інколи навіть грубий. В голові у нього завжди повно всяких дурних вигадок та капостей. Том може прогуляти заняття в школі, граючись у лісі та уявляючи себе то піратом, то знаменитим розбійником Робіном Гудом. Він навіть тікає з дому, перелякавши і засмутивши цим тітоньку Поллі. Але цей хлопчик – великий мрійник і вигадник, сміливий, чесний, вірний у дружбі, не любить зрадливих, нечесних людей та наклепників. Він бере провину дівчинки Беккі, яка йому подобається, на себе, намагається повідомити тітоньці, що він живий, щоб та не хвилювалася.Том зумів завдяки своїй винахідливості перетворити покарання на розвагу – так розрекламував привабливість фарбування паркану, що вишикувалася ціла черга бажаючих. На долю Тома Сойєра випадає багато пригод, серед них і небезпечних. Але він разом зі своїм другом Геком із честю виходить з усіх небезпечних ситуацій, виявляє свої кращі якості, хоч і завдає своїм близьким багато турбот. Отже, Марк Твен яскраво і переконливо показав дитячий світ американських хлопчиків, яким довелося зіткнутися не лише зі своїми дитячими проблемами, а й із жорстокістю та несправедливістю дорослого світу. Читачі вірять, що Том Сойєр виросте доброю людиною і порядним громадянином, незважаючи ні на що. Після завершення «Тома Сойєра» Твен почав роботу над історичною книгою про англійське середньовіччя – «Принц і жебрак» (1881). Цей твір мав не менший успіх. До 1884 року Марк Твен був уже відомим літератором і до того ж ще і став успішним бізнесменом. Він заснував видавничу фірму. Однією з перших книг, опублікованих власним видавництвом, стали його «Пригоди Гекльберрі Фінна». Твір, який за визнанням критиків став кращим у творчості Марка Твена, планувався як продовження «Пригод Тома Сойєра». Однак, він вийшов більш складним і багатошаровим. Вплинуло те, що письменник створював його протягом майже 10 років, а вони були наповнені постійним пошуком кращої літературної форми, шліфуванням мови й глибокими роздумами. Вперше простонародна Америка заговорила в цій книзі своєю справжньою мовою, і з’ясувалося, що вона може бути чудовим засобом зображення аристократії, міських відщепенців, жебраків, безпритульних. Недаремно Вільям Фолкнер півстоліття потому писав: «Марк Твен був першим насправді американським письменником, і всі ми з того часу – його спадкоємці», а Ернест Хемінгуей якось зауважив, що вся новітня американська література вийшла з однієї-єдиної книги, яка має назву «Пригоди Гекльберрі Фінна».

Після «Гекльберрі» Твен створив кілька романів, які й досі заворожують читачів. Серед них «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» (1889), «Роззява Вільсон» (1894), «Особисті спогади про Жанну д’Арк» (1896). Він друкує збірники оповідань та нарисів, сатиричні та публіцистичні твори, які користуються незмінним успіхом. Через десятиліття він повертається до своїх шедеврів і пише повісті «Том Сойєр за кордоном» (1894) і «Том Сойєр – детектив» (1896). Марк Твен був представником демократичного напрямку літератури США. Саме демократичне світовідчуття Твена й допомогло йому створити твори, які становлять сплав досягнень попереднього мистецтва Америки, не ставши при цьому наслідувачем авторитетів або простим продовжувачем традицій. У творах Твена американський реалізм знайшов характерне для нього мистецьке обличчя з усіма його визначальними рисами: гротескністю, символікою, метафоричністю, внутрішнім ліризмом і близькістю до природи. Це справило вирішальне зрушення в художньому розвитку Америки. У 1901 році письменник одержав почесний ступінь доктора красного письменства від Єльського університету. У наступному році – почесний ступінь доктора права від Міссурійського університету. Він дуже пишався цими званнями. Для людини, яка у 12 років покинула школу, визнання його таланту ученими мужами знаменитих університетів було дуже приємним. Життя Марка Твена було складним і насиченим багатьма зовсім не очікуваними подіями. Він пізнав злети і падіння, бував і багатим і бідним, вкладав свої гонорари в божевільні заміри та проекти й часто помилявся у фінансових справах. Так, у 1894 році керуючий видавництвом, яке заснував письменник, довів його до краху і залишив Твена без засобів до існування та до того ж із боргами на сотню тисяч доларів. Щоб виплутатися з цієї ситуації, Марк Твен перевіз свою велику родину до Європи, а сам у віці 60 років вирушив у навколосвітнє турне з лекціями. Турне тривало більше року, він багато працював, заробляв гроші для того, щоб розрахуватися з боргами. Кінець життя видатного письменника було сумним. В Америці почалася економічна криза, причинами якої Твен вважав жадібність багатих та аморальність бідних. Письменник, чиї кращі твори сповнені мудрості та світлого гумору, розчарувався в людстві й 9 більше не вірив у прогрес і демократію – ці великі американські цінності. Такі думки звучать у його останніх творах, багато з яких залишилися незакінченими, а також в «Спогадах», які було опубліковано лише в 1924 році. Біда, як відомо, не приходить одна – у 1896 році від менінгіту у віці 25 років померла дочка Сьюзі, у 1904 – Семюель втратив дружину, яка протягом довгих років була його літературним редактором і неоціненним порадником. А ще через п’ять років померла його дочка Джин. Здоров’я письменника похитнулося. Однак Твен не боявся смерті і почуття гумору зберігав до самого її приходу. За рік до смерті Марк Твен сказав, що йому залишається тільки дочекатися комети та покинути разом із нею землю, яка його розчарувала. У переддень смерті Марк Твен теж жартував: «На зустріч з кістлявою дамою спізнюватися не прийнято». Письменник помер 21 квітня 1910 року. Під час похорону один з його друзів сказав: «Єдине горе, що Марк Твен заподіяв світу, – це те, що він помер». Протягом усього життя Марк Твен зумів зберегти чесність, принциповість, любов до людей, незалежно від кольору їхньої шкіри. Гуморист і сатирик він ніс людям велику віру в перемогу гуманістичних ідеалів над силами зла, обстоював своє право на критику негативної дійсності в рідній країні, яку любив і хотів бачити кращою.

Пропонуємо вам віртуальну книжкову виставку, присвячену найкращим книгам письменника.