Про це забувати не можна

Є в історії такі дати, про які згадувати боляче, але пам`ятати необхідно. Бо інакше ми не будемо людьми.

Хіба можна забути подвиг юнаків, наймолодшим з яких було не більше шістнадцяти років? Вояків Студентського батальону, які 29 - 30 січня 1918 тримали оборону під станцією Крути. Ці хлопці, майже діти, нашвидкоруч навчені вояки, протистояли війську Муравйова, наносячи ворогу значний урон. Потрапивши і полон, вони не зрадили своїй мрії про вільну Україну і загинули з гімном "Ще не вмерла Україна" на вустах.

Хіба можна забути про те, що 27 січня 1945 року відкрилися  ворота страшного табору смерті Освенцим і ті, хто зумів дожити до цього дня  вийшли на свободу?  "Залиш надію той, хто входить сюди" - ці слова Данте красувалися на воротах одного з відомих концтаборів. Але в`язні надії не втрачали, хоча й розуміли, що дуже важко вижити  там, де править бал таке страшне явище, як Голокост - знищення євреїв, циган,  людей з особливими потребами. Але й у цей страшний час були люди, які  рятували, переховували приречених на смерть.

Про все це дізналися учні 7 - Г класу, завітавши 27 січня до бібліотеки. Вони переглянули  презентації і відеофільми, присвячені трагічним і героїчним подіям січня.